ЗАКОН УКРАЇНИ

Про альтернативну (невійськову) службу

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 15, ст.188 )

( Вводиться в дію Постановою ВР
N 1976-XII від 12.12.91, ВВР, 1992, N 15, ст.189 )

( В редакції Закону
N 437-XIV від 18.02.99, ВВР, 1999, N 15, ст. 86 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1630-III від 06.04.2000, ВВР, 2000, N 25, ст.200 )

Цей Закон визначає організаційно-правові засади
альтернативної (невійськової) служби (далі - альтернативна
служба), якою відповідно до Конституції України має бути замінене
виконання військового обов'язку, якщо його виконання
суперечить релігійним переконанням громадянина.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Альтернативна служба є службою, яка запроваджується
замість проходження строкової військової служби і має на меті
виконання обов'язку перед суспільством.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть
встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження
альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень.

Стаття 2. Право на альтернативну службу мають громадяни
України, якщо виконання військового обов'язку суперечить їхнім
релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з
законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не
допускає користування зброєю.

Стаття 3. Громадянин України, який проходить альтернативну
службу, користується всіма соціально-економічними, політичними та
особистими правами і свободами, за винятками, визначеними цим та
іншими законами України, відповідно до Конституції України, і
виконує всі обов'язки громадянина України.

За громадянином, який проходить альтернативну службу,
зберігаються право на житлову площу, яку він займав до направлення
на службу, черговість на одержання житла за місцем проживання і
роботи, а також попередня робота (посада), яку він виконував
(займав) до направлення на службу, а в разі її відсутності - інша
рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою
працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації. Він
користується переважним правом на залишення на роботі у разі
скорочення чисельності або штату працівників протягом двох років з
дня звільнення з альтернативної служби.

Стаття 4. На альтернативну службу направляються громадяни,
які підлягають призову на строкову військову службу і особисто
заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить
їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином
підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято
відповідні рішення.

Читать весь текст на одной странице...

Военкоматы ловят призывников и отправляют их в армию потому что...